Шановні відвідувачі методичної сторінки!

Тут Ви зможете знайти корисні матеріали для педагогів дошкільних закладів, а також батьків, які цікавляться методичною роботою з їх дітьми. Цю сторінку буду вести я - вихователь-методист Сахновщинського дошкільного навчального закладу № 2 - Решетило Алла Євгеніївна

/Files/images/kolektiv/SAM_8527.JPG

Вихователь-методист займається методичною роботою та організовує освітньо-виховний процес в дитячому садку.

Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу.

Разом із завідувачем він керує колективом дитячого садка, беручи участь у розробленні та впровадженні програм розвитку та педагогічних планів.

Вихователь-методист проводить грунтовну методичну роботу у педагогічному колективі: майстер-класи, семінари, консультації, відкриті заняття для педагогів.

Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує інформації, проводить консультації, випускає методичні рекомендації, що присвячені сімейному вихованню та інш.

Робоче місце вихователя-методиста - методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати методичну допомогу в організації роботи з дітьми.

Ще одне завдання методиста, мабуть найважливіше, - розуміти і правильно оцінювати сили і можливості кожного педагога, знати, що важливо для нього в житті, до чого він прагне, щоб задовольнити потребу кожного педагога в повазі, визнанні та самореалізації.

Поради вихователя - методиста

«БЕЗПЕКА І СПОКІЙ ВАШИХ ДІТЕЙ»

Поради батькам

1. Шановні батьки! Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новин, кінофільмів), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв.

Пам ’ятайте: дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тім, що вона бачить на екрані, і тим, що буває в її повсякденному житті. Тому в особливо гострі соціальні ситуації не варто переглядати інформаційні телепрограми разом із дітьми, особливо перед сном, бо після таких переглядів у них можуть порушуватися сон, апетит, з’являтися нічні страхи, енурез. Хоча малі й не були прямими свідками або жертвами теракту, а лише спостерігали їх по телебаченню, вони, можна сказати, відразу ж “поповнили ” лави жертв, тобто стали вторинними жертвами.

Для малих не так уже й істотно, де саме відбувся вибух, збройна сутичка, напад, теракт. Уже сама інформація для них завжди стресова, вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей, до світу. Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, а отже, втрачає позитивне сприйняття світу, в якому живе. Особливо такі реакції притаманні “тривожним” дітям.

2. Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмосферу єдності з потерпілими. Така установка допомагає спрямувати “моральний компас” дитини на добро, людяність, на розвиток зрілої особистості, яка вважає себе відповідальною за тих, хто поряд.

3. Пам’ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо “заражаємо” власними страхами своїх дітей.

Зробіть самоаналіз і розберіться, що вас тривожить; проаналізуйте своє ставлення до того, що відбувається навколо вас. Якщо ви зумієте опанувати свої тривоги, емоції, то й ваша дитина, дивлячись на вас, зможе позитивно дивитися на світ, навчиться радіти життю.

4. Формуйте у дитини довіру до людей у формі (міліціонера, пожежника, військового тощо), усвідомлення того, що вже сама їхня присутність додає впевненості, є захистом від небезпеки.

5. Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження інформацією про терористів, які нападають на людей, готують вибухи в місцях скупчення людей — у магазинах, міському транспорті, на базарах. Але якщо існує небезпека того, що дитині може насправді доведеться зіткнутися з цим у житті, то розмова про це обов’язково має відбутися. Пояснення близьких людей краще “озброюють” дитину досвідом.

6. Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам, що їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме в цей період життя вашої дитини.


Рекомендації для батьків та педагогів з виховання красномовної дитини

Можна бути неймовірно розумною людиною, але водночас говорити так, що ніхто не зрозуміє, що ти хочеш сказати.

Говорити красиво – зовсім не означає лише правильно вимовляти всі звуки абетки.

Гарне мовлення – це:

- правильно побудовані речення;

- значний словниковий запас;

- уміння доречно вживати порівняння, слова-замінники, цитати;

- плавне мовлення, без запинок, слів-паразитів (ну, це от, типу, е-е …);

- уміння правильно робити паузи між реченнями та всередині них;

- уміння змінювати інтонацію, говорити тихіше або голосніше;

- уміння говорити емоційно;

грамотне використання слів;

- правильна вимова звуків.

Уміння говорити красиво – прекрасна якість, яка допоможе дитині справляти гарне враження на співрозмовника. Тому варто звернути увагу на розвиток мовлення якомога раніше, відразу після народження. Коли батьки співають дитині колискові, розмовляють із нею, схиляючись до колиски, дають послухати гарну музику – це і є перші уроки розвитку мовлення.

Декілька чітких рекомендацій, щоб дитина навчилася гарно говорити:

Проконсультуйтеся у логопеда. Чим швидше ви це зробите, тим краще й швидше матимете результат. Якщо дитина не вимовляє навіть 1-2 звуки, якщо в дитини «каша в роті», мовлення не звучить правильно, вже варто звертатися.

Займіться вокалом. Знайдіть дитині кваліфікованого педагога з вокалу – і можливо, вам не знадобиться логопед. Усі вокальні вправи – відмінний тренажер для дитячого мовлення.

Читайте книги вголос. Поки дитина ще мала, читатимете ви, батьки. Читайте виразно, з інтонацією. Коли дитина навчиться читати, читатиме вголос для вас, наслідуючи ваше читання. Хваліть дитину, заохочуйте.

Слухайте казки. Дуже корисно слухати разом і обговорювати. Незвичайні слова, правильні звороти й порівняння, побудова речень збагачують дитяче мовлення, зроблять його яскравішим і багатшим.

Варто також слухати аудіоказки.

Відвідуйте театр. Залучайте дитину до прекрасного. Театральний спектакль – це якісний текст, вимовлений професійними акторами.

Розвивайте дрібну моторику. Центр дрібної моторики і мовлення розташовані поруч у головному мозку людини, тому розвиток одного «підтримує» і розвиток іншого. Недаремно руку називають другим органом мовлення.

Влаштовуйте домашні вистави. Сімейні свята – відмінна сцена для тренування мовлення.

Учіть скоромовки і чистомовки. Вивчіть їх якнайбільше і проговорюйте якнайчастіше. Важливо не навчитися говорити швидко, а навчитися говорити чітко.

Говоріть удома правильно і красиво. Якщо ви самі вимовляєте слова неправильно, вживаєте брутальні слова, то будьте готовими до того, що і ваша дитина говоритиме так само.

Менше переглядайте телепередачі. На жаль, навіть на телебаченні сьогодні не завжди можна почути правильну українську мову. Ці помилки навряд чи навчать дитину правильно і грамотно говорити.

Розмовляйте з дитиною. Це один з найефективніших способів навчити дитину красиво говорити. Розмова малюка і дорослого – це діалог. Важливо слухати малюка, ставлячи навідні запитання і даючи можливість висловитися.

Слухайте дитину. Для того, щоб дитина хотіла говорити, у неї повинні бути уважні слухачі.

Слухати можна по-різному: відвернувшись, розмовляючи по телефону, дивлячись телевізор.

А як же слухати правильно?:

дивіться на дитину, коли вона говорить;

ваша поза має виражати увагу (не виявляйте нетерпіння, не відволікайтеся, не поглядайте на дитину…);

ваші коментарі дають дитині зрозуміти, що ви зацікавлені її розповіддю;

після розповіді обов’язково дайте оцінку сказаному, адже дитині це дуже важливо;

поцікавтеся думкою дитини з приводу своєї розповіді.

Якщо у вас був важкий день і ви не в змозі нікого слухати, краще м’яко, але чесно сказати про це дитині.

Отже, щоб навчити дитину говорити красиво, існує чимало простих і ефективних способів цього досягнути. Але головне – це ваша любов і терпіння, віра в малюка й у те, що у вас усе обов’язково вийде.

Абетка для батьків
"Навчаємо дитину правил безпеки"

Адресу будинку, в якому проживаєте, та номери телефону мами й тата вивчіть зі своєю дитиною з раннього віку.

Будьте терплячі, навчайте дитину! Вона має бачити у Вас уважного та товариського вчителя.

Вірогідність травматизму дитини в побуті знизиться, якщо не пошкодувати часу й показати їй, як правильно виконувати домашні справи.

Гидкий, брудний одяг – заним іноді дитина приховує забиття живота або навіть пошкодження внутрішніх органів. Інколи дитина, щоб уникнути покарання, приховують факт травми, що з нею трапилась. Тому, перш ніж покарати дитину за брудний одяг, дізнайтеся, що з нею трапилось.

Дозований досвід – це виховний прийом, коли дитині дають змогу переконатися, що водою та праскою можна обпектися, голкою – вколотися тощо. Це дасть змогу дитині уникнути багатьох помилок.

Елементарні правила безпеки дадуть змогу дитині уникнути складних ситуацій. Пам’ятайте, що заборони необхідно обґрунтовувати.

Живі домашні істоти можуть нанести травму дитині. Тож навчайте дітей бережно та дбайливо доглядати за ними, уникати небезпечних дій.

Захищайте своїх дітей, поки вони не подорослішають та не зможуть захищати себе самостійно.

Іграшки та особисті речі дитина має тримати в порядку; привчайте дитину прибирати своє робоче місце – не лише для чистоти, а й для безпеки.

Кислоту, лаки, розчинники та іншу побутову хімію не слід тримати в посуді від напоїв, їх потрібно зберігати подалі від дітей.

Ліки, навіть вітаміни, можуть бути небезпечними для дітей. Тож дозуйте їх вживання дитиною, дотримуючись інструкцій та рекомендацій лікаря.

Мультфільми та дитячі телепередачі є джерелом для поглиблення знань дітей щодо правил безпечної поведінки. Обговорюйте з дітьми ситуації, у які потрапляють телевізійні герої, і спонукайте робити висновки.

Не захоплюйтеся наведенням дитині прикладів небезпечних ситуацій, що трапилися з її друзями чи іншими дітьми. Це може викликати у дитини страхи.

Особливо важливо навчати дитину безпечної поведінки на власному прикладі. Діти копіюють Вашу поведінку – не забувайте про це.

Програми з безпеки життєдіяльності для дорослих не рекомендовано дивитися дітям, тому що вони подекуди містять кримінальну статистику, що шкодить психіці дитини.

Ріжучі та колючі предмети зберігайте в спеціально відведеному місці та навчайте дітей користуватися деякими з них у вашій присутності.

Сірники та запальнички – не іграшки для дітей. Тож не лишайте їх у доступних для дітей місцях.

Телефони екстрених служб дитина має знати напам’ять. Запишіть їх та розмістіть біля телефонного апарата.

Упевніться, коли виходите з дому ненадовго, що ваша дитина зайнята цікавою грою і не буде шукати собі інше заняття, що може бути небезпечним.

Факти, коли діти випадають з вікон та балконів, переконують, що вікна мають бути надійно зачинені, коли в кімнаті граються діти.

Холодна вода – ваш надійний помічник у випадку, якщо дитина забилася, обпеклася або порізалася.

Цінуйте у своїй дитині впевненість та самостійність.

Часто надмірна опіка не дає дітям змоги орієнтуватись у правильності прийнятого рішення в певній ситуації.

Широко використовувати електроприлади діти можуть з чотирирічного віку, однак лише з вашого дозволу та у вашій присутності.

Щітка, мило та зубна паста мають бути «друзями» дитини з раннього дитинства.

Юні дослідники – це чудово, але ліпше, якщо діти вивчатимуть механізми та проводитимуть досліди разом з дорослими або під їх наглядом.

Ясно, чітко, зрозуміло пояснюйте дитині правила поведінки, а головне – дотримуйтесь їх самі.

Кiлькiсть переглядiв: 432

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.